До Всесвітнього Дня боротьби з алергією

День боротьби з алергією

Відзначаючи Всесвітній День боротьби з алергією слід таким чином охарактеризувати ситуацію з алергічними захворюваннями (АЗ) і алергологічною службою.

АЗ є одними з найпоширенішими захворюваннями в світі (охоплюють від 15 до 40% населення світу) і на думку голови комісії EAACI (Європейської асоціації фахівців з алергії) професора Пола Ван Каувенберге (Бельгія), до 2015 року половина мешканців Европи буде страждати від алергії. Ситуація з АЗ в Україні є невідомою в зв»язку з, по-перше, недосконалістю вітчизняної медичної статистики, по-друге, з відсутністю наукових досліджень щодо цього. Однак, екстраполюючи дані поодиноких вітчизняних досліджень в різних регіонах України, можна вважати, що на АЗ страждає близько 25% населення України. В тому числі на цілорічний алергічний риніт – 3-5%, на поліноз – 4-8%, на алергічну астму – 3-5%, на алергічні дерматити 3-7%, на інші форми АЗ – 1-5%. Отже, понад 10 мільйонів населення України хворіє на АЗ.

Від АЗ вмирає багато хворих: від бронхіальної астми щорічно вмирає 400-50 людей, вмирають від медикаментозної, інсектної (від укусів комах) алергії, екзогенного альвеоліту, але кількість вмерлих в Україні є невідомою. Так, за розрахунками, тільки від медикаментозної алергії щорічно може вмерти від 100 до 500 і більше осіб, тоді як за даними фармакологічного нагляду вмерли внаслідок застосування лікарських препаратів за 2005 рік не більше 20 осіб.

Щорічно людська спільнота втрачає колосальні кошти внаслідок АЗ. Так, в США в 1974 році з цієї причини спеціально було створено Раду по соціальній економіці алергії. У 1990 р. збитки від астми у США в рік склали 6,2 млрд дол., в 1996 році в США витрати на лікування хворих на поліноз склали $1,8 млрд. Є дані, що прямі витрати на лікування тільки алергічного риніту в Европі складають 1-1,5 млрд. евро в рік, непрямі – ще 1,5-2 млрд. евро.

Витрати на лікування хворих на АЗ в Україні є ( як і статистичні дані) невідомими), але розрахунки показують, що, орієнтовно, вони мають складати міль»ярди гривень щорічно (за нашими розрахунками – більше 10 млрд).

Отже, виходячи з вищенаведеного, є всі підстави вважати, що проблема АЗ в Україні має важливе не тільки медичне, але й соціальне значення. Однак, на жаль, ні за часів СРСР, ні за часів незалежної України офіційного визнання, як «загальнодержавна, або важлива, або небезпечна» проблема АЗ не отримала.

Все це має не тільки суто моральне, але насамперед, життєве для алергологічної служби України значення. Воно «виливається» в низькій забезпеченості штатами лікарів-алергологів, недостатній закупівлі за бюджетні кошти алергенів і інших діагностичних засобів, фармакологічних препаратів, невиконанні навіть нечисленних директивних документів МОЗ та АМН України, які було видано з проблем алергії.

Так, в середньому на 1 млн дорослих мешканців України приходиться приблизно 5 лікарів-алергологів. Якщо взяти до уваги, що реально оглянути за рік алерголог може приблизно 2500 хворих, то близько 250000 хворих на алергію, які є серед кожного мільйона людей, ці п”ять фахівців зможуть оглянуть за 2 роки. Взагалі ж забезпеченість штатами і кадрами в різних регіонах України є дуже «строкатою» – найкраща – у Львівській області, м.Києві, Дніпропетровській, Волинській областях, найгірша – у Закарпатській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій областях. Але ж в одній країні не повинно бути так, що алергологів в одних регіонах меньше, ніж у інших, у 7-14 разів !

Приблизно така ж «несправедливість» у різних областях є і відносно закупівлі алергенів, забезпеченості апаратурою для функціональних досліджень.

Тільки у Львівській, Житомирській і в незначній мірі в деяких інших областях виконується наказ МОЗ та АМН України № 127/18 від 02.02.2002 р. щодо впровадження скринінгу АЗ у районних лікарнях. Отже основна маса хворих на АЗ (а також особи зі схожою симптоматикою) продовжує заради простої маніпуляції шкірного тестування алергенами їздити до обласних центрів. За розрахунками таких людей має бути понад 1 млн щорічно, хоча, звичайно, значна частина нікуди не їде і ніде не обстежується аж до стану занедбаних форм АЗ.

Приблизно таке ж недбале ставлення в нашій країні і до проблеми попередженя і раннього виявлення медикаментозної алергії, хоча з побічними властивостями лікарських засобів доводиться зустрічатися все частіше.

Серед важливих проблем вітчизняної алергології є відсутність в Україні Інституту алергології-імунології ( в Росії їх 3), недостатня підготовка з клінічної алергології у ВУЗах (3-5 днів), недостатній соціальний захист лікарів-алергологів і сестер алергологічних кабінетів.

В той же час, з іншого боку, вітчизняна алергологічна служба має багато того, чого не мають навіть розвинені країни. Так, більшість лікарів-алергологів України є висококваліфікованими фахівцями (серед них багато кандидатів медичних наук, лікарів вищої категорії), ми маємо вітчизняні алергени (понад 120 найменувань, що вдвічі більше, ніж випускає Росія), ми володіємо всіма сучасними технологіями діагностики і лікування АЗ.

Найважливіше, чого не хватає алергологічній службі України, це – організаційної підтримки. Потрібна «алергологічна вертикаль», яка б спиралася на пункти скринінгу АЗ в районних лікарнях, амбулаторіях сімейних лікарів (це б реально наблизило спеціалізовану алергологічну допомогу до мешканців села), за «вісь» мала б обласні і міські алергологічні кабінети, а за «вершину» – Інститут алергології. Потрібна реальна статистика АЗ, потрібні дуже невеликі кошти для обладнання алергологічних кабінетів, пунктів скринігу АЗ в сільській місцевості, закупівлі алергенів, ліків для важких хворих.

Сумно сказати, але така колосальна проблема, як АЗ, опікується в країні, по-суті, на громадських засадах. Але ж вона торкається кожної 2-3 родини в Україні. І якщо зараз немає змоги створити Інститут алергології-імунології, то створити невелику штатну лабораторію при МОЗ, яка б координувала роботу алергологів, здійснювала виїзди до регіонів у випадках масових проявів алергії, проводила організаційно-методичну роботу – гадаю можна і потрібно.

На нараді обласних і міських алергологів у лютому 2006 року ми звернулися до МОЗ України з поміркованими і цілком здійсненними проханнями – заслухати питання АЗ на Колегії МОЗ, включаючи аспекти поліпшення реєстрації і статистики АЗ в Україні; проконтролювати виконання власного вищенаведеного наказу, створити при МОЗ штатну лабораторію алергології, покращити до- і післядипломну підготовку лікарів загальної практики з клінічної алергології (сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів) тощо. На жаль, ніякої реакції на наше звернення досі не було.

Відзначаючи Всесвітній День боротьби з алергією слід нагадати нашим хворим (відомим і невідомим нам), що ми реально можемо допомогти їм, якщо вони своєчасно прийдуть до нас. Але й тим, що запізнилися, ми також будемо допомагати, нехай і не так ефективно. Отже давайте разом долати одну з найбільш гострих проблем сучасності – алергічні захворювання.

Б.М.Пухлик

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

css.php