Алергія та ЛОР-хвороби

Алергічний риніт у дітей

Дитяча оториноларингологія тісно пов’язана із загальним розвитком отоларингології, а також педіатрії. Більшість отоларингологічних захворювань виникає в дитячому віці, а гострим запаленням середнього вуха, гострим синуситом, хронічним тонзилітом набагато частіше страждають діти та підлітки, ніж дорослі. Основні напрямки науково-практичних досліджень у сучасній дитячій оториноларингології: алергічні захворювання, риносинусити, хронічний тонзиліт, порушення слуху, рубцеві гортанно-трахеальних стенози, слухопротезування, лор-онкологія дитячого віку, діагностична та лікувальна ендоскопія, імунодіагностика та імунопрофілактика і т. д. (М. Р. Богомільський, В. Р. Чистякова, 2008).

За останні роки частота розповсюдження захворювань носа і навколоносових пазух у дітей становить 35-37% серед всіх захворювань верхнього відділу дихальних шляхів, з них 50% переходить в хронічну форму. Хронічне запалення верхньощелепних пазух (ХВВЩП) є одним з найбільш частих захворювань, що виявляються у 12-14,5% дитячого населення (Богомільський М. Р., Гаращенко Т. В., 2007). Клінічні дослідження останніх років показують, що, незважаючи на успіхи і досягнення практичної медицини, тенденція до зменшення захворюваності ХВВЩП не простежується. Щороку кількість таких хворих збільшується на 1,5-2% (Гаращенко Т. В., 2008, Піскунов Р. З., 2008).

У структурі оториноларингологічної захворюваності пацієнти з захворюваннями біляносових пазух займають друге місце (Козлов В. С., 2007, Богомільський М. Р., 2007).

За літературними даними, на першому місці по частоті виникнення стоїть верхньощелепний синусит (57,6%) (Богомільський М. Р., Гаращенко Т. В., 2005). За останні десятиліття, незважаючи на значні успіхи медицини, зокрема оториноларингології, створення нових медикаментозних препаратів, відзначається не зниження, а зростання числа хворих, що страждають ХВВЩП (Гаращенко Т. В., 2007, Піскунов Р. З., 2007). Розвитку запальних явищ в слизовій оболонці навколоносових пазух у дітей сприяють чинники як місцевого (особливості архітектоніки носової порожнини: викривлення перегородки носа, шипи, гребені; гіпертрофія аденоїдних вегетацій; сторонні тіла порожнини носа; поліпи порожнини носа; порушення мукоциліарного транспорту; каріозний процес в зубах), так і загального (ГРВІ, грип; алергічні стани; вплив навколишнього середовища; порушення систем адаптації: імунної і вегетативної; генетичні фактори: кістозний фіброз, Синдром Юнга та ін) характеру.

Алергічні захворювання є актуальною проблемою практичної галузі охорони здоров’я, і в останні десятиріччя привертають все більш пильну увагу лікарів різних спеціальностей. Найпоширенішою патологією ЛОР-органів у дитячому віці є захворювання лімфаденоїдного кільця глотки, їх гіпертрофія і запальні захворювання, які складають від 30 до 65% (Гаращенко Т. В., 2008,Тарасова Р. Д., 2007). Серед цієї групи провідна роль належить аденоїдним вегетаціям (Богомільський М. Р., Чистякова В. Р., 2005).

За даними M. Modrzynski et al. (2002, 2003) наявність у дитини алергічного риніту – це важливий фактор ризику для розвитку гіпертрофії глоткової мигдалини, крім того, його рання діагностика може запобігти її розвиток.

На думку ряду авторів, ознаки алергічних змін в аденоїдні вегетації мають двояке тлумачення. Одні вважають, що гіпертрофія носоглоткової мигдалини є наслідком сенсибілізації організму дитини (Гербер В. Х., 1991), інші – носоглоткова мигдалина сама служить осередком інфекції, що сприяє загальної сенсибілізації організму (Лихачов А. Р., 1969). А. Р. Лихачов зазначає, що інфекційно-алергічний стан слід трактувати як алергічний аденоїдит.

Оториноларингологу важливо своєчасно розпізнати суть патологічного процесу у верхніх дихальних шляхах, оскільки від своєчасного і правильно встановленого діагнозу залежить призначення етіологічно та патогенетично обґрунтованого лікування.

Дослідження показують, що у дітей розміри лімфоїдної тканини у носоглотці часто не пов’язані з істинною гіпертрофією, а є лабільними, мінливими, ймовірно, пов’язаними з алергічними змінами (Богомільський М. Р., 2002, Карпова Е. П., 2006).

Автор: к. м. н. Л. В. Усеня

Джерело

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

css.php